Усім привіт! Мене звуть Софія, я родом з містечка Купʼянськ. Через обстріли разом із мамою та маленькою сестричкою ми переїхали до Харкова. 30 серпня я одяглась у все біле, бо хотіла пофотографуватись разом із подругою. Але авіабомба влучила поблизу дитячого майданчика… 

Я відвідувала гурток із малювання. Любила створювати вироби з паперу. Із задоволенням ходила до школи, де мала багато друзів. Добре знала математику, історію. Грала у баскетбол і волейбол.

Як підросла, захопилась аніме. Обожнювала перемальовувати деякі кадри. У вільний час – дресирувала песика, якого подарували батьки, та знімала відео для соцмереж. 

Влітку з сімʼєю ми їздили рибалити, ходили в гості. Я допомагала мамі виховувати молодшу сестричку. На дні народження рідних я писала вірші, а потім урочисто декламувала.

У майбутньому мені хотілось стати психологинею. Чому? Бо я любила і вміла слухати інших людей. І мені це дійсно подобалось!

Незадовго до трагедії я почала зустрічатись із хлопцем. Ми мріяли після закінчення школи поїхати до Франції. Де б жили у маленькій квартирці, мали б чорно-білого песика. 

Рідним дуже тяжко після моєї загибелі. Нещодавно на моїй могилі встановили памʼятник. Мама довго обирала слова, які будуть на надгробку. У цих рядках їй хотілось вмістити всю любов до мене та весь свій біль від втрати.