Ще недавно ми з вами могли привітатись особисто, а тепер доводиться лише так – через надруковані букви... Мене звати Марк, і я народився та жив у прекрасному місті Харкові. Єдина дитина у своїх батьків, яку вони втратили 30 жовтня 2024 року. У нашу квартиру влучила авіабомба.

Я був сином мами і тата, які так довго хотіли малюка, і мені діставалась вся їхня увага й любов. Я ріс рухливим – бігав, їздив на самокаті та велосипеді, грався з іншими дітками. У садочку любив брати участь у святкуваннях. Подобалось танцювати і співати, а ще – баскетбол, футбол... 

Із мамою і татом ми гуляли парками, відпочивали на морі й на дачі. А ще я долучався до справи маминого життя – створення дитячого одягу. Свій бренд вона присвятила мені. Іноді я трохи втомлювався бути моделлю, але водночас подобалось позувати у кадрі, бути в центрі уваги.

У майбутньому я хотів стати кіберспортсменом. Розумів, що у цій справі точно знадобиться англійська, тому активно її вивчав.

Мої мрії так і не справдяться, бо російські військові підступно запустили свою авіабомбу по нашому будинку. Моя люба матуся ледь вижила. Тепер вона хоче, щоби світ знав і бачив правду про те, що коять російські військові…